Словник української мови у 20 томах

ланячий

ЛА́НЯЧИЙ, а, е.

Прикм. до лань.

Деякі вчені вважають, що листя конвалії схоже на ланячі вушка (з наук.-попул. літ.);

Тільки ж усе одно перший голос – це для красивих худих білявок, у крайньому разі світло-русявок, із цибатими ногами і витріщеними ланячими очима (І. Карпа).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. ланячий — -а, -е. Стос. до лані.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ланячий — Ла́нячий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)