лапчастий

ЛАПЧА́СТИЙ, а, е.

1. Те саме, що лапа́тий.

Навіть для Ялосоветки знайдеться робота, її домовлятимуть слобожанські жінки стерегти на левадах полотна, розстелені для вибілювання, наглядати, щоб по них гуси не ходили, не полишили лапчасті свої сліди (О. Гончар);

Столітні лапчасті ялини, завалені пухким снігом, низько хилили до землі свої мохнаті лапи (З. Тулуб);

Ще вчора, під ту негоду, що з вечірніми поморками насунула над землею і полила лапчастий дощ, він сидів у своїй невеличкій квартирі .. і писав (Панас Мирний);

Навколо зашарудiв лапчастий снiжок, вдалину метнулась залiзнична колiя (Р. Андріяшик);

Рум'янець обпік Олі шию, розлився по трикутнику декольте й обличчі негарними лапчастими плямами (Ірина Вільде).

2. с. г. Який має вигляд лапи (у 4 знач.).

Конструкція лапчастих сошників проста, їх можна виготовити в сільськогосподарських майстернях (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. лапчастий — лапча́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лапчастий — -а, -е. 1》 Те саме, що лапатий. 2》 с. г. Який має вигляд лапи (у 4 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лапчастий — ЛАПА́ТИЙ (з великими лапами), ЛАПА́СТИЙ, ЛАПЧА́СТИЙ, ЛАБА́ТИЙ діал. — Ведмедя оце бачив, — сказав він, — здоровенний, лапатий (А. Шиян); Гаркуша міцно потер лапастою долонею буре чоло (І. Рябокляч); — Ну, ..є там що в ямі? — А дідько є лабатий (І.  Словник синонімів української мови
4. лапчастий — ЛАПЧА́СТИЙ, а, е. 1. Те саме, що лапа́тий. Столітні лапчасті ялини, завалені пухким снігом, низько хилили до землі свої мохнаті лапи (Тулуб, Людолови, II, 1957, 446); Ще вчора, під ту негоду...  Словник української мови в 11 томах