ластовеня
ЛАСТОВЕНЯ́, ня́ти, с.
1. Пташа ластівки.
Ластовенята не падали. Пороззявлявши роти, вони жалібно пищали, а навколо кубла наді мною їхні батьки невпинно снували й носили їм комах (О. Довженко);
У глибині саду воркотіла дика голубка, а під шкільним дахом пищали ластовенята (Є. Кравченко);
Чувся писк ластовенят над одвериною (Є. Пашковський);
* У порівн. Її [Росиці] очі сяяли дивним вогнем, бровенята зметнулися над ними, як двійко ластовенят (В. Малик);
Стоян побачив і дітей, що мчали, як ластовенята, вулицею (із журн.).
2. перен., розм. Ласкаве звертання до дитини або дівчини.
Словник української мови (СУМ-20)