ластівка

ЛА́СТІВКА¹, и, ж.

1. Перелітний птах родини ластівкових з довгим роздвоєним хвостом з глибоким вирізом, тонкими, гострими крилами, стрімкий у льоті.

Ластівки вились над ставком і от-от не черкались крилом блискучої хвилі (М. Коцюбинський);

В двері видно було, як літали, наче чорні стріли, ластівки (В. Винниченко);

Лаштуються відлітати Щороку сині ластівки (М. Рильський);

Те, що їх, ластівок, значно поменшало в місті, моя увага зафіксувала сумно (Ю. Мушкетик);

* У порівн. Дочка – як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить (прислів'я);

Він і сам незчувся, як черкнулась об його крилом ця поетична хвиля, неначе та ластівка, що несподівано влетить у хату через одчинене вікно (І. Нечуй-Левицький).

2. перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки.

– Е, дочко, – каже старий, – любих гостей до хати просять, а ти тут в'єшся. Йди, моя ластівко! (Марко Вовчок);

– Ненько моя, ластівко моя! Десь ти багато горя зазнала, десь ти багато сліз вилила, що не схотіла на цім світі жити (І. Нечуй-Левицький);

– Тим ліпше, ластівко, тим ліпше! – тихо засміявся монах. – Кращого моменту зі свічею піднайти годі (К. Гриневичева);

Пізно ж ми зустрілися з тобою, моя ластівко бідна... (І. Кочерга).

Де́рти (дра́ти) горобці́в (ла́стівок, соро́к і т. ін.) <�Де́рти (дра́ти) гні́зда (я́йця)> див. де́рти.

◇ (1) Пе́рша ла́стівка чого і без дод. – початок у появі, становленні чого-небудь.

– Так от вже створено з південних і далекосхідного тайгового північний виноград. От, погляньте: перша ластівка (О. Довженко);

– Ну, Федю, вітаю! Перша ластівка і така прекрасна! – захоплено вигукнув Ляшенко, дивлячись на відбиток відтиснутої на ротаторі листівки, яку він тримав у витягнутій руці (І. Головченко і О. Мусієнко);

Нарешті маємо першу ластівку повернення – книжку, на обкладинці якої знову стоїть ім'я автора – Валер'ян Підмогильний (з газ.).

ЛА́СТІВКА², и, ж., розм.

Те саме, що ла́стка.

Значення в інших словниках

1. ластівка — ла́стівка 1 іменник жіночого роду, істота птах * Але: дві, три, чотири ла́стівки ла́стівка 2 іменник жіночого роду ластка розм.  Орфографічний словник української мови
2. ластівка — [лас'т'іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -ўки, -т'івок дв'і лас'т'іўкие  Орфоепічний словник української мови
3. ластівка — I -и, ж. 1》 Перелітний птах ряду горобцеподібних з вузькими гострими крилами, стрімкий у льоті. 2》 перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки. II -и, ж., розм. Те саме, що ластка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ластівка — ла́стівка шк. паперовий літак (ст): І ми робили, що хотіли. А робили звичайно паперові ластівки й пускали в напрямку катедри (Монцібович)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. ластівка — Ластівка день починає, а соловей його кінчає. Ластівки починають літати дуже рано, а соловей щебече вночі. Одна ластівка не робить весни. Один добрий чоловік не змінить лихого товариства.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. ЛАСТІВКА — • "ЛАСТІВКА" - укр. приватне вид-во в Австралії (Мельбурн — Аделаїда), засн. 1953 письменником і літературознавцем Д. Нитченком. За його ред. та з його передмовами виходять укр. і англ. мовами худож., в т. ч. дитяча, мемуар. л-ра, збірники, навч.  Українська літературна енциклопедія
7. ластівка — пе́рша ла́стівка чого і без додатка. Початок у появі, становленні чого-небудь. — Так от вже створено з південних і далекосхідного тайгового північний виноград. От, погляньте: перша ластівка (О. Довженко); — Ну, Федю, вітаю!...  Фразеологічний словник української мови
8. ластівка — Ла́стівка, -вки, -вці; ла́стівки, -тівок, -тівкам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ластівка — ЛА́СТІВКА¹, и, ж. 1. Перелітний птах ряду горобцеподібних з вузькими гострими крилами, стрімкий у льоті. Ластівки вились над ставком і от-от не черкались крилом блискучої хвилі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах