лахманина
ЛАХМАНИ́НА, и, ж., розм.
Старий, драний одяг.
У таку лахманину вдяглася, наче справді старчиха (Сл. Б. Грінченка);
Дорош підійшов ближче і побачив зодягнутого в довгу лахманину чоловіка з вилами в руках (Григорій Тютюнник);
– Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (М. Стельмах);
А в хаті – ткацький верстат, скриня, яка правила їм за стіл, а вночі ще й матері за ліжко, жердка, а на ній кілька лахманин, судник (Ю. Мушкетик);
Марта долила у ванночку холодної води, у воду постелила білу лахманину, розповила Оксанку .. і понесла дочку до ванночки (В. Дрозд);
Вулицею шкандибала згорблена жебрачка в лахманині й трусилася від холоду (В. Чемерис);
// перен., зневажл. Простий дешевий одяг.
– Ось якби вам прийшлося так, як мені, на кождий кусник хліба, на кожду мізерну лахманину так тяжко гарувати.., то, певно б, ви не тої заспівали (І. Франко);
Треба ж [Ліді] заробити на якусь лахманину, на чобітки хоч які-небудь стягтися (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)