лахмання

ЛАХМА́ННЯ, я, с., розм.

Те саме, що лахмі́ття 1.

Їх лиця пожовкли з нужди, їх руки немов обросли глиною і земним воском, їх одіж – то позшиване лахмання, що ледве-ледве держиться на тілі (І. Франко);

Твоє лахмання ми спалимо, тебе відмиємо, а тоді можеш і душу розважити: самогону вистачить (М. Стельмах);

Перетягли ящики до комірчини, прикрили старим лахманням: щоб не поіржавів садовий інструмент (Ю. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. лахмання — лахма́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. лахмання — -я, с., діал. Руб'я, лахміття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лахмання — ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл.  Словник синонімів української мови
4. лахмання — ЛАХМА́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що лахмі́ття 1. Їх лиця пожовкли з нужди, їх руки немає обросли глиною і земним воском, їх одіж — то позшиване лахмання, що ледве-ледве держиться на тілі (Фр., І, 1955, 79).  Словник української мови в 11 томах
5. лахмання — Лахма́ння, -ня с. Тряпье, рубище. Заберу своє лахмання та й подамся геть із хутора. Мир. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка