лаштуватися
ЛАШТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. куди, на що, до чого, з інфін. і без дод. Те саме, що ладна́тися.
Пан Бжозовський мусив тьопатись назад до Вербівки, а бурлаки почали й собі лаштуватись в далеку дорогу (І. Нечуй-Левицький);
Наламали стільки, що стало ясно: багаття лаштується на всю ніч (А. Дімаров);
Серед нічної тиші та темноти до вас донеслося, як Яким почав лаштуватися до відпочинку (Панас Мирний);
Жінки почали лаштуватися на ночівлю (А. Хижняк);
Перші птахи вже лаштуються відлітати у вирій (Л. Костенко);
Вадим лаштується на зеленому ріжку (Б. Антоненко-Давидович);
Ганна Гаврилівна саме лаштувалась обідати (О. Ільченко).
2. Пас. до лаштува́ти.
Щось багато в сім році лаштується збірників, та чи багато пустить цензура (В. Самійленко);
Чудесно, все лаштується якнайкраще (М. Йогансен).
Словник української мови (СУМ-20)