лаштувати
ЛАШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що.
Те саме, що ладна́ти 3–7.
Нема [Іванові] роботи біля товару – лаштує під повіткою, що потрібніше до весняної справи (Панас Мирний);
Лаштують коси косарі – І стук, і дзенькіт на зорі (М. Гірник);
Поль лаштував снiданок (П. Загребельний);
Почали рубати ліс, лаштувати плоти (А. Шиян);
Шофер сів на надувного гумового, човника, почав лаштувати свої вудки (М. Чабанівський);
Коло нас лаштує свій кіноапарат оператор Дахно, – він спеціально приїхав з Артемівського зафільмувати нашу подорож (Б. Антоненко-Давидович);
Не хотiлося вiрити, що десь, можливо, знову, лаштують на похiд гармати (Р. Андріяшик);
Храпков лаштував скрипку, намагався не втручатися в жарти гостей (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)