лаштувати
ЛАШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Те саме, що ладна́ти 3-7.
Нема [Іванові] роботи біля товару — лаштує під повіткою, що потрібніше до весняної справи (Мирний, І, 1949, 209);
Лаштують коси косарі — І стук, і дзенькіт на зорі (Гірник, Сонце.,, 1958, 32);
— Не трісне, як підожде трохи! — з серцем вимовила Христя і кинулась лаштувати снідання (Мирний, І, 1954, 242);
Почали рубати ліс, лаштувати плоти (Шиян, Партиз. край, 1946, 124);
Привезли кіномеханіки апарати, стали екран лаштувати у клубі (Козл., Весн. шум, 1952, 88);
Шофер сів на надувного гумового, човника, почав лаштувати свої вудки (Чаб., Тече вода.. 1961, 46);
Німці й моргнути не встигли. Бліді, руки підняли, трясуться. Діденко хутенько лаштує полонених (Ю. Янов., І, 1954, 62);
Храпков лаштував скрипку, намагався не втручатися в жарти гостей (Ле, Міжгір’я, 1953, 194).
Словник української мови (СУМ-11)