левеня
ЛЕВЕНЯ́, я́ти, с.
Маля лева (див. лев¹ 1).
Самко своєю міцною фігурою й рвучкими рухами нагадував молоде левеня (Олесь Досвітній);
І чому там у сідлі разом звірики малі: зайчик, котик, левеня – повсідали на коня? (І. Калинець);
Здавалося, то стогне і ремствує лев, коли, повернувшись увечері до лігва, не знаходить своїх малих левенят – їх позабирали мисливці (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Леви дуже погані батьки, і смертність серед левенят висока (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)