левітація
ЛЕВІТА́ЦІЯ, ї, ж., книжн.
Надприродна здатність людини до подолання сили тяжіння та швидкого переміщення у повітрі без використання технічних засобів.
Беладона і Кульбаба досягли перших ступенів левітації, піднімалися над вогняним кільцем до десяти метрів (О. Бердник);
Відчувши ознаки маґічної втоми, Феїлан знову перейшов на пішу ходу, а через півтори милі повернувся до левітації і вже без проблем дістався до місця призначення (О. Авраменко);
Деякі з частинок виявлялися здатні набрати потрібний електричний заряд, який би приводив до їх левітації в електричному полі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)