легально
ЛЕГА́ЛЬНО.
Присл. до лега́льний.
Винне нещасливе уладження наших родинних обставин, котре не дозволяє легально розірвати зв'язок, уже фактично розірваний (І. Франко);
Коли він знову легально осів на старому місці, не впаву біду, а – навпаки – пішов угору, – у нього збільшилось приятелів (Н. Королева);
Андрій Ніковський 1926 року легально повернувся до Києва й назавжди відійшов від політичної діяльності (Б. Антоненко-Давидович);
Хмельницький спробував шукати справедливості легально і, маючи доступ до двору, навіть добився аудиєнції у Владислава ІV (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)