легато
ЛЕГА́ТО, муз.
1. невідм., с. Перехід від одного звука до іншого без перерви; плавне виконання; протилежне стакато.
Помітно зближує поліські пісні з білоруськими манера виконання давніх протяжних пісень, зокрема підкреслене легато, що моментами переривається віддихом або короткою паузою (з наук. літ.);
Легато позначається відповідним знаком над нотою (з навч. літ.);
Під час вивчення твору важливо добре володіти прийомами виконання штрихів: деташе, легато, стаккато, нон легато (з навч. літ.).
2. присл. Плавно переходячи від однієї ноти до іншої.
[Поліна К.:] І раз, і два, і три, і чотири – не поспішай, легато, легато (І. Кочерга);
Початкові вправи співаються легато (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)