легковажно
ЛЕГКОВА́ЖНО.
Присл. до легкова́жний.
Сестра легковажно махнула на неї рукою (Леся Українка);
Це було сказано необережно, легковажно, і Олесь зразу відчув це, бо Валенто немов спалахнув (В. Владко);
Адам кипів. Тепер було ясно, що вклепався, втрапивши так легковажно в гаремні забави (Н. Королева);
Отець Річинський переконав себе, що при вирішенні цього питання не має права поступати легковажно (Ірина Вільде);
Сивоок, .. якби сказав йому хтось, що він, може, й великий художник, засміявся б так само легковажно, як учора, коли йому обіцяно долю конюха (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)