легковий

ЛЕГКОВИ́Й, а́, е́.

1. Признач. для перевезення людей і легкого багажу.

Коли я пізно повертався додому, раптом недалеко від наших воріт побачив легкове авто (Л. Смілянський);

Біля них з розгону став легковий автомобіль генерала (Іван Ле);

Ще здалеку побачили вони [хлопці] легкову машину, що швидко котила від села, кинулись навперейми (А. Дімаров);

Лісове безгоміння обривав на повороті різкий виск легкових і двигіт вантажних машин із увімкненим світлом (Є. Пашковський).

2. в знач. ім. легкова́, вої, ж., розм. Автомобіль легкої ваги; легковик.

А вантажних і легкових поперекидало та потрощило чимало (М. Дашкієв);

Кинувши в балці легкову, відмовившись від літака, яким він міг ще вихопитись звідси, генерал поведе рештки своєї армії на прорив (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. легковий — легкови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. легковий — див. легкий  Словник синонімів Вусика
3. легковий — -а, -е. Признач. для перевезення людей і легкого багажу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. легковий — ЛЕГКОВИ́Й, а́, е́. Признач. для перевезення людей і легкого багажу. Коли я пізно повертався додому, раптом недалеко від наших воріт побачив легкове авто (Сміл., Сашко, 1954, 232).  Словник української мови в 11 томах