легковик

ЛЕГКОВИ́К, а, ч., розм.

Легковий автомобіль.

Хвацько давши газу, підготував [Павло] такий стрибок, що легковик злетів одразу, немов крилатий, на горбок (М. Упеник);

– Уявляєте, який зчинився переполох: мчить легковик, мчить на шаленій швидкості, а за кермом – нікого (О. Гончар);

– Зупиніться! Прошу.. – благав кожну вантажівку і легковик, що вони мчали повз нього (Люко Дашвар);

Коротко, мов сірник, шурхають легковики (з газ.).

Значення в інших словниках

1. легковик — легкови́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. легковик — -а, ч., розм. Легкова автомашина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. легковик — А, ч. Легковий автомобіль. Багато речей — цифрові магнітофони для легковиків, кілька мерседесівських нових бубликів, які так і не їздили, новий капот від ВАЗ-9, який ми поцупили з одного гаража, а ще купа різних дрібниць, — ми так і не змогли скинути баригам (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
4. легковик — ЛЕГКОВИ́К, а, ч., розм. Легкова автомашина. Хвацько давши газу, підготував [Павло] такий стрибок, що легковик злетів одразу, немов крилатий, на горбок (Упеник, Вірші.., 1957, 193).  Словник української мови в 11 томах