легітимізувати
ЛЕГІТИМІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.
Узаконити (узаконювати) яке-небудь право, повноваження кого-, чого-небудь.
Причиною і підставою міфологізації є прагнення соціальної спільноти/групи легітимізувати свою присутність, свою ідентичність, виокремити і протиставити себе іншим спільнотам — етнічним, соціальним, культурним, релігійним (з наук. літ.);
Плюралізація власності, становлення інституту ринку легітимізують нові значущі розрізнення (з наук. літ.);
У деяких країнах щодо бюджетних установ діє законодавство, що легітимізує припинення фінансування певної установи, якщо тільки право на її діяльність не поновлюється на новий термін (з наук.-попул. літ.);
Процес творення Основного Закону може легітимізувати запропонований новий політичний курс (із журн.);
Адже Біловезька Зустріч потрібна була передусім для Росії, оскільки Україна легатимізувала свою незалежність ще 1 грудня 1991 року (з газ.);
// Відновлювати довіру.
Реформування Ради Безпеки ООН має водночас легітимізувати цей орган в очах світової спільноти, створити умови для його ефективнішої діяльності (із журн.);
// Давати право на існування, публічність, переконливість і т. ін..
Факт розгляду психічного захворювання у контексті етики людської солідарності легітимізує деякі паралелі (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)