ледачо
ЛЕДА́ЧО.
Присл. до леда́чий 3.
Двоє погоничів ледачо пленталися за валкою (Олесь Досвітній);
І хмара зависла, кружляє на сонці ледачо, і мливо струмує з-під неї донизу руде (П. Мовчан);
Жінка жадала чоловічих слів саме тепер, коли ледачо гойдалася украденим човником на водах Євфрату чи Нілу (М. Матіос).
Словник української мови (СУМ-20)