ледве-не-ледве
ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕ, присл.
Те саме, що ле́две-ле́две.
Ледве-не-ледве серед нічної тьми Дійшли-сьмо до сей клятої яскині (І. Франко);
Не їв [Іван] нічого від самого ранку, то так ізголоднів, що ледве-не-ледве дотяг до вечора (Л. Мартович);
Бідна жінка ледве-не-ледве з долівки підвелась (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)