лейб-гвардійський
ЛЕЙБ-ГВАРДІ́ЙСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до лейб-гва́рдія і лейб-гварді́єць.
Не втерпів я. Випрямився, обсмикав мундир на собі лейб-гвардійський, відчинив двері (Яків Баш);
Призначений у лейб-гвардійський гренадерський полк у Петербург, він починає вимагати у батьків гроші (з наук. літ.);
У дворічному віці Карл Густав Крейц був зарахований лейтенантом до лейб-гвардійського кінного полку (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)