лейтенант
ЛЕЙТЕНА́НТ, а, ч.
Друге офіцерське звання в армії, флоті, міліції європейських країн, а також людина, що носить це звання.
І вони [дівчата] тепер солдати і командири, лейтенанти, капітани і майори, льотчики і зенітники (Остап Вишня);
Лейтенант був справді орденоносець. Але це виявилося щойно згодом (І. Багряний);
– А хто в тебе за стіною живе? – стривожився Шугалія. – Свої. Лейтенант з міліції (В. Кучер);
Доки Черниш лікувався, в полк йому прийшло звання лейтенанта (О. Гончар);
Лейтенант, забачивши множество орденів та медалей на батькових грудях, відразу ж присмирнів (М. Вінграновський).
(1) Моло́дший лейтена́нт – перше офіцерське звання в армії, флоті, міліції європейських країн, а також людина, що носить це звання.
Вийшовши за двері, молодший лейтенант випрямлявся, .. і дзвінким, срібного тембру голосом викрикував прізвище того, кого викликалося до кабінету військкома чи на комісію (Григорій Тютюнник);
(2) Ста́рший лейтена́нт – третє офіцерське звання в армії, флоті, міліції європейських країн, а також людина, що носить це звання.
Коли на старшого лейтенанта Пахомова наринув ворожий вал, артилеристи запрацювали в граничному темпі (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)