лексикон
ЛЕКСИКО́Н, а, ч.
1. книжн. Запас слів; лексика.
Петро Петрович став земським начальником. Він нітрохи не відмінився в своїх ідейних поглядах, тільки змінив деякі слова в лексиконі своєї балачки (В. Самійленко);
– Ви ще не зовсім одвикли від військового лексикона, – двозначно зауважив Куцевич (Н. Рибак).
2. Словник.
– І де оце молоде покоління понабиралось отієї модної нервовості? Чи воно повишукувало її в книжках, чи в лексиконах? (І. Нечуй-Левицький);
Колись наші далекі нащадки дивуватимуться, знайшовши в старих пожовклих лексиконах дивне слово “війна” (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)