лексикон
ЛЕКСИКО́Н, а, ч.
1. книжн. Запас слів; лексика.
Петро Петрович став земським начальником. Він нітрохи не відмінився в своїх ідейних поглядах, тільки змінив деякі слова в лексиконі своєї балачки (Сам., II, 1958, 231);
— Ви ще не зовсім одвикли від військового лексикона, — двозначна зауважив Куцевич (Рибак, Час.., 1960, 321).
2. заст. Словник.
— І де оце молоде покоління понабиралось отієї модної нервовості? Чи воно повишукувало її в книжках, чи в лексиконах? (Н.-Лев., IV, 1956, 183);
Колись наші далекі нащадки дивуватимуться, знайшовши в старих пожовклих лексиконах дивне слово "війна" (Загреб., Спека, 1961, 106).
Словник української мови (СУМ-11)