лелечка
ЛЕЛЕ́ЧКА, и, ч. і ж.
Зменш. до леле́ка.
Усі вони – від могутніх лелек-ватажків до молоденьких лелечок-перволітків – народилися у тих далеких зелених краях і мають вертатися щоразу туди, вертатися знов і знов (П. Загребельний);
* Образно. Ой лелечко, лелечко, болить моє сердечко! (П. Чубинський);
* У порівн. Богдан перекинувся йому [коневі] через голову й добряче вдаривсь, і доки вставав, з оповитих присмерком кущів на нього метнули цупку мережу й скрутили, мов лелечку (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)