лелечиха

ЛЕЛЕ́ЧИХА, и, ж., розм.

Самка лелеки.

– В нас за селом на старій вербі жили лелеки. Лелечиха з лелеченятами (Ю. Збанацький);

Була своя пара лелек і в баби Груні. Лелеку звали Бусько, лелечиху Бусиха (В. Близнець).

Значення в інших словниках

1. лелечиха — -и, ж., розм. Самиця лелеки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. лелечиха — ЛЕЛЕЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка лелеки. — В нас за селом на старій вербі жили лелеки. Лелечиха з лелеченятами (Збан., Малин. дзвін, 1958, 96).  Словник української мови в 11 томах