лелечин

ЛЕЛЕ́ЧИН, а, е.

Належний лелеці.

А ген над рікою Зрослись верба з вербою, Лелечина там хата Із хмизу в вишині (Д. Білоус);

Вiддалеки побачив рiдну хату. Впiзнав по грушi та по гнiзду лелечиному (Василь Шевчук);

Так високо – до гіркоти, до німоти у зорі – перо лелечине летить і душу всю прозорить (П. Мовчан).

Значення в інших словниках

1. лелечин — леле́чин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лелечин — -а, -е. Належний лелеці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лелечин — ЛЕЛЕ́ЧИН, а, е. Належний лелеці. А ген над рікою Зрослись верба з вербою, Лелечина там хата Із хмизу в вишині (Біл., Пташ. голоси, 1956, 36).  Словник української мови в 11 томах