лелечин

леле́чин

-а, -е.

Належний лелеці.

Значення в інших словниках

1. лелечин — леле́чин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лелечин — ЛЕЛЕ́ЧИН, а, е. Належний лелеці. А ген над рікою Зрослись верба з вербою, Лелечина там хата Із хмизу в вишині (Д. Білоус); Вiддалеки побачив рiдну хату.  Словник української мови у 20 томах
3. лелечин — ЛЕЛЕ́ЧИН, а, е. Належний лелеці. А ген над рікою Зрослись верба з вербою, Лелечина там хата Із хмизу в вишині (Біл., Пташ. голоси, 1956, 36).  Словник української мови в 11 томах