лелечиха

ЛЕЛЕЧИ́ХА, и, ж., розм. Самка лелеки.

— В нас за селом на старій вербі жили лелеки. Лелечиха з лелеченятами (Збан., Малин. дзвін, 1958, 96).

Значення в інших словниках

1. лелечиха — -и, ж., розм. Самиця лелеки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. лелечиха — ЛЕЛЕ́ЧИХА, и, ж., розм. Самка лелеки. – В нас за селом на старій вербі жили лелеки. Лелечиха з лелеченятами (Ю. Збанацький); Була своя пара лелек і в баби Груні. Лелеку звали Бусько, лелечиху Бусиха (В. Близнець).  Словник української мови у 20 томах