лемент

ЛЕ́МЕНТ, у, ч.

Те саме, що лементува́ння.

У волості стало тихо-сумно. Один лемент Прісьчин роздавався серед неї (Панас Мирний);

Кричали [в ефірі] на різних мовах про війну, супроводжуючи цей ошалілий лемент тріскотливими маршами (І. Цюпа);

Біля одного великого будинку я мимоволі спинився .. З його чувся на вулицю якийсь лемент, якісь крики (В. Самійленко);

Починається звичайний ранковий лемент. Перегукуються в'язні, цокотять колодками (А. Хижняк);

Аж ось .. загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Зчинився в селі собачий лемент (С. Васильченко);

Кури у дворі з лякливим лементом кинулися врозтіч (М. Руденко);

Лиш тільки стемніє, понад берегом здійметься жаб'ячий лемент (С. Журахович);

Моїх критиків часто уводить у блуд і те, що ідеологія в моїх творах .. не кричить, але це ще не означає, що вона не діє або менше діє, ніж агітний лемент (С. Васильченко);

Лемент і плач стояв у селі (А. Турчинська);

На вулиці – лемент, крик, пископеня, наче наприкінці світу (з газ.).

Значення в інших словниках

1. лемент — ле́мент іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. лемент — див. КРИК.  Словник синонімів Караванського
3. лемент — див. гамір; звучання; крик  Словник синонімів Вусика
4. лемент — [лемеинт] -нту, м. (на) -н'т'і  Орфоепічний словник української мови
5. лемент — -у, ч. Те саме, що лементування. Здійняти лемент.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. лемент — крик (ле́мент) душі́. Крайній вияв тривоги, душевного болю і т. ін. Кляла вона (Мотря) свою долю; проклинала людей .. То був болісний лемент душі, глибока враза серця (Панас Мирний).  Фразеологічний словник української мови
7. лемент — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови
8. лемент — Ле́мент, -ту, -тові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. лемент — ЛЕ́МЕНТ, у, ч. Те саме, що лементува́ння. У волості стало тихо-сумно. Один лемент Прісьчин роздавався серед неї (Мирний, III, 1954, 62); Кричали [в ефірі] на різних мовах про війну, супроводжуючи цей ошалілий лемент тріскотливими маршами (Цюпа, Назустріч.  Словник української мови в 11 томах
10. лемент — Ле́мент, -ту м. Плачъ, вопль, рыданіе; крикъ. Чутно було в Рамі голос, лемент. Єв. Мт. II. 18. Із городів встає під небо лемент. К. Іов. 53. Коли вихожу з хати, а на вулиці такий галас, такий лемент! Канев. у. Ото буде лементу! Левиц. Пов. 143.  Словник української мови Грінченка