лемент
ЛЕ́МЕНТ, у, ч.
Те саме, що лементува́ння.
У волості стало тихо-сумно. Один лемент Прісьчин роздавався серед неї (Панас Мирний);
Кричали [в ефірі] на різних мовах про війну, супроводжуючи цей ошалілий лемент тріскотливими маршами (І. Цюпа);
Біля одного великого будинку я мимоволі спинився .. З його чувся на вулицю якийсь лемент, якісь крики (В. Самійленко);
Починається звичайний ранковий лемент. Перегукуються в'язні, цокотять колодками (А. Хижняк);
Аж ось .. загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий... Зчинився в селі собачий лемент (С. Васильченко);
Кури у дворі з лякливим лементом кинулися врозтіч (М. Руденко);
Лиш тільки стемніє, понад берегом здійметься жаб'ячий лемент (С. Журахович);
Моїх критиків часто уводить у блуд і те, що ідеологія в моїх творах .. не кричить, але це ще не означає, що вона не діє або менше діє, ніж агітний лемент (С. Васильченко);
Лемент і плач стояв у селі (А. Турчинська);
На вулиці – лемент, крик, пископеня, наче наприкінці світу (з газ.).
Значення в інших словниках
- лемент — ле́мент іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лемент — див. КРИК. Словник синонімів Караванського
- лемент — див. гамір; звучання; крик Словник синонімів Вусика
- лемент — [лемеинт] -нту, м. (на) -н'т'і Орфоепічний словник української мови
- лемент — -у, ч. Те саме, що лементування. Здійняти лемент. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лемент — крик (ле́мент) душі́. Крайній вияв тривоги, душевного болю і т. ін. Кляла вона (Мотря) свою долю; проклинала людей .. То був болісний лемент душі, глибока враза серця (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
- лемент — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
- лемент — Ле́мент, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лемент — ЛЕ́МЕНТ, у, ч. Те саме, що лементува́ння. У волості стало тихо-сумно. Один лемент Прісьчин роздавався серед неї (Мирний, III, 1954, 62); Кричали [в ефірі] на різних мовах про війну, супроводжуючи цей ошалілий лемент тріскотливими маршами (Цюпа, Назустріч. Словник української мови в 11 томах
- лемент — Ле́мент, -ту м. Плачъ, вопль, рыданіе; крикъ. Чутно було в Рамі голос, лемент. Єв. Мт. II. 18. Із городів встає під небо лемент. К. Іов. 53. Коли вихожу з хати, а на вулиці такий галас, такий лемент! Канев. у. Ото буде лементу! Левиц. Пов. 143. Словник української мови Грінченка