лемент

КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. (пронизливий, різкий звук); ЗОЙК (перев. з плачем — від болю, страху, горя); ПО́КЛИК (звук, що кличе, застерігає тощо). І раптом крик: чиїсь діти кричать (Є. Кротевич); — Ой мені темно! — розтявся крик зненацька. Нема гуку, до якого можна дорівняти сей покрик з розпачі (Леся Українка); З горла мого видерся якийсь страшний, надприродний репет (Ю. Смолич); Долітає Андрієве зіпання: — Тетяно Гнатівно, дайте нам лекцію закінчити (С. Васильченко); Говорив (Юра) із нею часто з фуком, не раз і побивав (І. Франко); Скрик був голосний. Семенова мати була в садку й почула (Б. Грінченко); Варя кінець кінцем замовкла. Слова не проронивши, вислухала гримання Хоми (Я. Гримайло); Лемент і плач стояв у селі (А. Турчинська); Пристань заворушилася багатотисячним роєм найрізноманітніших кузьок, сповнилася густим лементуванням (Г. Епік); І потекли струмки вздовж вулиць, обіч тротуарів, І діти, поскидавши черевички, З безумним виском бігали по них (М. Рильський); Дорогу перебігає табунець дівчат, хтось помічає Дмитра, скрикує "Ой, парубок", і всі з вереском раптом зникають за тинами (М. Стельмах); На пляжі Юрчик перший роздягнувся і побіг у воду, в найбільшу гущавину людей біля берега, звідки лунали вигуки, галас, верещання (Л. Смілянський); — Ляга-а-й! — пролунав хриплий зойк. Офіцери впали.. Посипались бомби (О. Довженко); — Птруа.. птруа!.. Горляний поклик все навертає крайніх (овець) в отару (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лемент — ле́мент іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лемент — див. КРИК. Словник синонімів Караванського
  3. лемент — див. гамір; звучання; крик Словник синонімів Вусика
  4. лемент — [лемеинт] -нту, м. (на) -н'т'і Орфоепічний словник української мови
  5. лемент — -у, ч. Те саме, що лементування. Здійняти лемент. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лемент — ЛЕ́МЕНТ, у, ч. Те саме, що лементува́ння. У волості стало тихо-сумно. Один лемент Прісьчин роздавався серед неї (Панас Мирний); Кричали [в ефірі] на різних мовах про війну, супроводжуючи цей ошалілий лемент тріскотливими маршами (І. Словник української мови у 20 томах
  7. лемент — крик (ле́мент) душі́. Крайній вияв тривоги, душевного болю і т. ін. Кляла вона (Мотря) свою долю; проклинала людей .. То був болісний лемент душі, глибока враза серця (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
  8. лемент — Ле́мент, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. лемент — ЛЕ́МЕНТ, у, ч. Те саме, що лементува́ння. У волості стало тихо-сумно. Один лемент Прісьчин роздавався серед неї (Мирний, III, 1954, 62); Кричали [в ефірі] на різних мовах про війну, супроводжуючи цей ошалілий лемент тріскотливими маршами (Цюпа, Назустріч. Словник української мови в 11 томах
  10. лемент — Ле́мент, -ту м. Плачъ, вопль, рыданіе; крикъ. Чутно було в Рамі голос, лемент. Єв. Мт. II. 18. Із городів встає під небо лемент. К. Іов. 53. Коли вихожу з хати, а на вулиці такий галас, такий лемент! Канев. у. Ото буде лементу! Левиц. Пов. 143. Словник української мови Грінченка