лемент

ЛЕ́МЕНТ, у, ч. Те саме, що лементува́ння.

У волості стало тихо-сумно. Один лемент Прісьчин роздавався серед неї (Мирний, III, 1954, 62);

Кричали [в ефірі] на різних мовах про війну, супроводжуючи цей ошалілий лемент тріскотливими маршами (Цюпа, Назустріч.., 1958, 117);

; Біля одного великого будинку я мимоволі спинився.. З його чувся на вулицю якийсь лемент, якісь крики (Сам., II, 1958, 322);

Починається звичайний ранковий лемент. Перегукуються в’язні, цокотять колодками (Хижняк, Тамара, 1959, 192);

Аж ось.. загавкав собацюга. За ним недалеко другий, далі третій, четвертий… Зчинився в селі собачий лемент (Вас., II, 1959, 155);

Кури у дворі з лякливим лементом кинулися врозтіч (Руд., Вітер.., 1958, 418);

Лиш тільки стемніє, понад берегом здійметься жаб’ячий лемент (Жур., Опов., 1956, 90);

Моїх критиків часто уводить у блуд і те, що ідеологія в моїх творах.. не кричить, але це ще не означає, що вона не діє або менше діє, ніж агітний лемент (Вас., IV, 1960, 53).

◊ Здійня́ти (зня́ти, завести́, зчини́ти і т. ін.) ле́мент — почати лементувати; залементувати.

Баби зняли лемент, як по покійнику (Коцюб., І, 1955, 258);

Спостерегла Марійка, що в неї знов пропала одна велика курка, і завела голосний лемент (Коб., II, 1956, 70);

Вночі у вагоні перегриз [собака] мотузку і потрощив ущент цілий клунок харчів однієї сердитої баби. Та зчинила такий лемент! (Коп., Сон. ранок, 1951, 172);

Ле́мент душі́ — бурхливий вияв якого-небудь почуття.

Кляла вона свою долю; проклинала людей.. То був болісний лемент душі, глибока враза серця (Мирний, І, 1949, 320).