лестивий
ЛЕСТИ́ВИЙ, а, е.
Схильний до лестощів.
Василь Золотаренко .. собі на мислі, лестивий і привітний, а булавуз думки викинути не може (Ю. Мушкетик);
// Сповнений лестощів.
А цинічна, влазлива, лестива й здіймаюча музика щось нагадує (В. Винниченко);
Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: “Упустив рака з рота” (О. Стороженко);
Микошинський ласував не так тютюном, як лестивими догодами полковника (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)