летіти
ЛЕТІ́ТИ, лечу́, лети́ш, недок.
1. Пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.).
Орел летить найвище, а хрін росте найглибше (прислів'я);
– Та ніколи мені сидіти, – Одвітує Бджола, – Вже час до пасіки летіти: Далеко від села (Л. Глібов);
В небі летіли гуси з далекого краю (О. Довженко);
Ластівки літали понад самою землею мовчки, без щебету (Григорій Тютюнник);
// Пересуватися в повітрі завдяки певній зовнішній силі (вітру, поштовху і т. ін.).
* Образно. Гроші, як полова – летіли. Швидко їх й не стало (Панас Мирний);
Летить стріла каленая, Бряжчить шабля о шеломи (Т. Шевченко);
Шматки кулів летіли вгору й горіли (І. Нечуй-Левицький);
Над морем летіла хмара, і крапля упала в море... (Ю. Яновський);
А історія летить невпинним маховим колесом (Г. Хоткевич);
Тропічна білка – полетуха літає з дерева на дерево за допомогою своєрідного “парашута” (з навч. літ.);
// Пересуватися, переміщатися в повітрі (про літаки, ракети і т. ін.).
Не дають ніяк спокою Літаки – одно летять! (І. Вирган);
// Пересуватися в певному напрямі на літальних апаратах (про пасажира або пілота).
Я летів над країною – міста виникали з-під крила (Л. Первомайський);
[Тарасов:] Дещо вона приховала од вас. Треба перевірити, чи може вона зараз летіти (І. Микитенко);
// перен. Линути, розноситися в просторі (про слова, звуки тощо).
Заспівали сади, Зашуміли ліси, Тиха пісне, лети, Мою думу неси (Д. Павличко);
Є хвилини, є години: Повний смілого завзяття, Я кепкую – ні сльозини, З уст летять гіркі прокляття (П. Грабовський);
Летів – розлягався той [батьків] вигук аж у край на Ланове (Є. Кротевич);
// перен. Ширитися, передаватися, пересилатися певним способом (поштою, радіо тощо).
Летять по радіо слова – з найдальших далей вісті (Н. Забіла);
Про кожний крок Шевченка летіло в Петербург вірнопідданське донесення (з наук. літ.).
2. Те саме, що па́дати 1, 2.
Раптом клубок летить їй з колін і котиться просто мені під ноги (М. Коцюбинський);
Вони йдуть до пана на роботу тепер, коли у самих ще нічого й не тикано, а ту [тут] гріє, з колоса летить (І. Франко);
Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (А. Головко);
Раптом він посунувся униз і зрозумів, що летить в улоговину (Григорій Тютюнник).
3. перен. Дуже швидко переміщатися (по землі, воді і т. ін.); мчати; нестися (у 1 знач.).
Він летів пишною каретою і насилу наздогнав Єремію (І. Нечуй-Левицький);
Рипить сніжок, співає полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Леся Українка);
Катер летів проти вітру, розсікаючи білі баранці на гострій хвилі (В. Кучер);
[Командир застави (до зв'язківця):] Лети у штаб, є вість про комісара (П. Воронько);
Роман, охоплений радісними сподіванками, не йшов, а летів додому (М. Стельмах).
4. перен. Швидко, непомітно проходити (про час).
І в'янеш ти, а дні летять, Несуть все добре за собою (Т. Шевченко);
[Бочкарьова:] Працюєш до пізнього вечора, на все реагуєш, і час летить... і літа летять... (О. Корнійчук);
Ніч летіла швидко. Професор напружено працював над планом задуманої операції (Яків Баш);
Життя іде і все без коректур, і час летить, не стишує голоту (Л. Костенко).
5. перен. Линути думками, почуттями, помислами, душею до кого-, чого-небудь.
Він солодко вкладається на ліжко, всіма думами летючи до Уляни (М. Стельмах);
Галя звернула до хутора. Думкою летіла поперед себе. Нарешті вона довідається, де її рідні (Ю. Збанацький);
В вікно зимовий вечір лине, в кімнаті присмерків печать, і наші думи на Вкраїну летять, летять... (В. Сосюра);
* Образно. Куди серце летить, туди й око глядить (прислів'я).
(1) В перелі́т леті́ти і т. ін. / ли́нути (поли́нути і т. ін.) – переміщатися в місця зимівлі або назад (про птахів).
Не біла лебідонька в переліт летить – Красна дівка із полону біжить (Л. Первомайський);
Та скоріш, бо в переліт Журавель уже полинув, Б'є сполоханим крилом (М. Нагнибіда);
Іти́ (леті́ти) / піти́ (полеті́ти) під укі́с див. іти́.
◇ [Аж] і́скри [з рук] летя́ть див. і́скра;
[Аж] і́скри (і́скорки) з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (сипну́ли, полеті́ли, поскака́ли, скакну́ли і т. ін.) див. і́скра;
[Аж] ми́ло па́дає ([клубка́ми] ко́титься, лети́ть і т. ін.) див. ми́ло¹;
Аж пі́на з ро́та (на губа́х) ска́че (лети́ть, виступа́є і т. ін.) див. пі́на;
Аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р'я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.) див. пі́р'я;
Вали́тися (леті́ти, па́дати і т. ін.) з рук див. вали́тися¹;
(2) Всіма́ ду́мами леті́ти (д) див. ли́нути;
(3) І́скри з рук летя́ть (д) див. і́скра;
Іти́ (леті́ти) / піти́ (полеті́ти) до чо́рта (до ді́дька, к чо́рту, під три чорти́, к бі́су і т. ін.), див. іти́;
(4) Леті́ти / налеті́ти, як му́хи на мед – охоче поспішати кудись з намірами одержати задоволення, насолоду і т. ін.
Летять, як мухи на мед (прислів'я);
Курити хочеться. Кращої принади не вигадаєш. Налетять, як мухи на мед (з газ.);
(5) Леті́ти / полеті́ти стріло́ю (як стріла́) – дуже швидко бігти, їхати (перев. прямо, нікуди не звертаючи).
Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (В. Гжицький);
Кінь летить стрілою з-за гори в село (С. Голованівський);
Собаки аж за п'яти хапають, а Кирило Іванович як стріла летить (Панас Мирний);
(6) Леті́ти / полеті́ти у прі́рву – зазнавати повного краху, невдачі; рушитися.
[Терлецький:] Ні, Ірино! Не можу я, щоб всі мої надії, Майбутнє наше через цей обрубок Дірявої якоїсь каменюки Летіли в прірву (Л. Дмитерко);
(7) Леті́ти / полеті́ти шкере́бе́рть – зазнавати краху; рушитися, пропадати і т. ін.
– Все летіло шкереберть, все на очах мінялося, і тільки твоя любов ні? (О. Гончар);
Думалось, ось вона прийшла пора, і раптом полетіло все шкереберть... (І. Цюпа);
– Це ж твої плани полетять шкереберть? (П. Автомонов);
// не давати результату; не виходити.
– Отак здається, наче все знаю і вмію, а почну щось робити – шкереберть летить (М. Тарновський);
Ли́нути (вита́ти, леті́ти) / поли́нути (полеті́ти) ду́мкою (думка́ми, ду́мою, рідше в ду́мці, мрі́ями, се́рцем) див. ли́нути;
Літа́ти (леті́ти, блука́ти) / полеті́ти (поблука́ти) думка́ми (гадка́ми, заст. ми́слю) див. літа́ти;
Усі́ ши́шки́ летя́ть (па́дають) [на го́лову] див. ши́шка;
(8) Як (мов, немо́в і т. ін.) на кри́лах леті́ти – швидко, легко йти, бігти (перев. у стані збудження).
Люда немов на крилах летіла по сходах (М. Зарудний);
// до кого, куди. з радістю поспішати.
– Хоч круть-верть, хоч верть-круть, а кореспонденти до нас як на крилах летять (В. Большак);
І Настя летіла до своєї крихітки як на крилах (з газ.);
На кри́лах леті́ти.
Не йшла Оленка – на крилах летіла (П. Куліш);
Ні́би на кри́лах літа́ти.
Дівчина як вогонь палахкотливий – усе в неї в руках горить, і сама вона ніби на крилах літає (П. Гуріненко).
Словник української мови (СУМ-20)