летіти

ЛЕТІ́ТИ, лечу́, лети́ш, недок.

1. Пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.).

Орел летить найвище, а хрін росте найглибше (прислів'я);

– Та ніколи мені сидіти, – Одвітує Бджола, – Вже час до пасіки летіти: Далеко від села (Л. Глібов);

В небі летіли гуси з далекого краю (О. Довженко);

Ластівки літали понад самою землею мовчки, без щебету (Григорій Тютюнник);

// Пересуватися в повітрі завдяки певній зовнішній силі (вітру, поштовху і т. ін.).

* Образно. Гроші, як полова – летіли. Швидко їх й не стало (Панас Мирний);

Летить стріла каленая, Бряжчить шабля о шеломи (Т. Шевченко);

Шматки кулів летіли вгору й горіли (І. Нечуй-Левицький);

Над морем летіла хмара, і крапля упала в море... (Ю. Яновський);

А історія летить невпинним маховим колесом (Г. Хоткевич);

Тропічна білка – полетуха літає з дерева на дерево за допомогою своєрідного “парашута” (з навч. літ.);

// Пересуватися, переміщатися в повітрі (про літаки, ракети і т. ін.).

Не дають ніяк спокою Літаки – одно летять! (І. Вирган);

// Пересуватися в певному напрямі на літальних апаратах (про пасажира або пілота).

Я летів над країною – міста виникали з-під крила (Л. Первомайський);

[Тарасов:] Дещо вона приховала од вас. Треба перевірити, чи може вона зараз летіти (І. Микитенко);

// перен. Линути, розноситися в просторі (про слова, звуки тощо).

Заспівали сади, Зашуміли ліси, Тиха пісне, лети, Мою думу неси (Д. Павличко);

Є хвилини, є години: Повний смілого завзяття, Я кепкую – ні сльозини, З уст летять гіркі прокляття (П. Грабовський);

Летів – розлягався той [батьків] вигук аж у край на Ланове (Є. Кротевич);

// перен. Ширитися, передаватися, пересилатися певним способом (поштою, радіо тощо).

Летять по радіо слова – з найдальших далей вісті (Н. Забіла);

Про кожний крок Шевченка летіло в Петербург вірнопідданське донесення (з наук. літ.).

2. Те саме, що па́дати 1, 2.

Раптом клубок летить їй з колін і котиться просто мені під ноги (М. Коцюбинський);

Вони йдуть до пана на роботу тепер, коли у самих ще нічого й не тикано, а ту [тут] гріє, з колоса летить (І. Франко);

Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (А. Головко);

Раптом він посунувся униз і зрозумів, що летить в улоговину (Григорій Тютюнник).

3. перен. Дуже швидко переміщатися (по землі, воді і т. ін.); мчати; нестися (у 1 знач.).

Він летів пишною каретою і насилу наздогнав Єремію (І. Нечуй-Левицький);

Рипить сніжок, співає полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Леся Українка);

Катер летів проти вітру, розсікаючи білі баранці на гострій хвилі (В. Кучер);

[Командир застави (до зв'язківця):] Лети у штаб, є вість про комісара (П. Воронько);

Роман, охоплений радісними сподіванками, не йшов, а летів додому (М. Стельмах).

4. перен. Швидко, непомітно проходити (про час).

І в'янеш ти, а дні летять, Несуть все добре за собою (Т. Шевченко);

[Бочкарьова:] Працюєш до пізнього вечора, на все реагуєш, і час летить... і літа летять... (О. Корнійчук);

Ніч летіла швидко. Професор напружено працював над планом задуманої операції (Яків Баш);

Життя іде і все без коректур, і час летить, не стишує голоту (Л. Костенко).

5. перен. Линути думками, почуттями, помислами, душею до кого-, чого-небудь.

Він солодко вкладається на ліжко, всіма думами летючи до Уляни (М. Стельмах);

Галя звернула до хутора. Думкою летіла поперед себе. Нарешті вона довідається, де її рідні (Ю. Збанацький);

В вікно зимовий вечір лине, в кімнаті присмерків печать, і наші думи на Вкраїну летять, летять... (В. Сосюра);

* Образно. Куди серце летить, туди й око глядить (прислів'я).

(1) В перелі́т леті́ти і т. ін. / ли́нути (поли́нути і т. ін.) – переміщатися в місця зимівлі або назад (про птахів).

Не біла лебідонька в переліт летить – Красна дівка із полону біжить (Л. Первомайський);

Та скоріш, бо в переліт Журавель уже полинув, Б'є сполоханим крилом (М. Нагнибіда);

Іти́ (леті́ти) / піти́ (полеті́ти) під укі́с див. іти́.

◇ [Аж] і́скри [з рук] летя́ть див. і́скра;

[Аж] і́скри (і́скорки) з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (сипну́ли, полеті́ли, поскака́ли, скакну́ли і т. ін.) див. і́скра;

[Аж] ми́ло па́дає ([клубка́ми] ко́титься, лети́ть і т. ін.) див. ми́ло¹;

Аж пі́на з ро́та (на губа́х) ска́че (лети́ть, виступа́є і т. ін.) див. пі́на;

Аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р'я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.) див. пі́р'я;

Вали́тися (леті́ти, па́дати і т. ін.) з рук див. вали́тися¹;

(2) Всіма́ ду́мами леті́ти (д) див. ли́нути;

(3) І́скри з рук летя́ть (д) див. і́скра;

Іти́ (леті́ти) / піти́ (полеті́ти) до чо́рта (до ді́дька, к чо́рту, під три чорти́, к бі́су і т. ін.), див. іти́;

(4) Леті́ти / налеті́ти, як му́хи на мед – охоче поспішати кудись з намірами одержати задоволення, насолоду і т. ін.

Летять, як мухи на мед (прислів'я);

Курити хочеться. Кращої принади не вигадаєш. Налетять, як мухи на мед (з газ.);

(5) Леті́ти / полеті́ти стріло́ю (як стріла́) – дуже швидко бігти, їхати (перев. прямо, нікуди не звертаючи).

Тоненьким голоском він понукає собаку, і той летить стрілою (В. Гжицький);

Кінь летить стрілою з-за гори в село (С. Голованівський);

Собаки аж за п'яти хапають, а Кирило Іванович як стріла летить (Панас Мирний);

(6) Леті́ти / полеті́ти у прі́рву – зазнавати повного краху, невдачі; рушитися.

[Терлецький:] Ні, Ірино! Не можу я, щоб всі мої надії, Майбутнє наше через цей обрубок Дірявої якоїсь каменюки Летіли в прірву (Л. Дмитерко);

(7) Леті́ти / полеті́ти шкере́бе́рть – зазнавати краху; рушитися, пропадати і т. ін.

– Все летіло шкереберть, все на очах мінялося, і тільки твоя любов ні? (О. Гончар);

Думалось, ось вона прийшла пора, і раптом полетіло все шкереберть... (І. Цюпа);

– Це ж твої плани полетять шкереберть? (П. Автомонов);

// не давати результату; не виходити.

– Отак здається, наче все знаю і вмію, а почну щось робити – шкереберть летить (М. Тарновський);

Ли́нути (вита́ти, леті́ти) / поли́нути (полеті́ти) ду́мкою (думка́ми, ду́мою, рідше в ду́мці, мрі́ями, се́рцем) див. ли́нути;

Літа́ти (леті́ти, блука́ти) / полеті́ти (поблука́ти) думка́ми (гадка́ми, заст. ми́слю) див. літа́ти;

Усі́ ши́шки́ летя́ть (па́дають) [на го́лову] див. ши́шка;

(8) Як (мов, немо́в і т. ін.) на кри́лах леті́ти – швидко, легко йти, бігти (перев. у стані збудження).

Люда немов на крилах летіла по сходах (М. Зарудний);

// до кого, куди. з радістю поспішати.

– Хоч круть-верть, хоч верть-круть, а кореспонденти до нас як на крилах летять (В. Большак);

І Настя летіла до своєї крихітки як на крилах (з газ.);

На кри́лах леті́ти.

Не йшла Оленка – на крилах летіла (П. Куліш);

Ні́би на кри́лах літа́ти.

Дівчина як вогонь палахкотливий – усе в неї в руках горить, і сама вона ніби на крилах літає (П. Гуріненко).