летіти

ЛЕТІ́ТИ, лечу́, лети́ш, недок.

1. Пересуватися в повітрі за допомогою крил (про птахів, комах і т. ін.).

— Та ніколи мені сидіти, — Одвітує Бджола, — Вже час до пасіки летіти: Далеко від села (Гл., Вибр., 1951, 65);

В небі летіли гуси з далекого краю (Довж., І, 1958, 173);

// Пересуватися в повітрі завдяки певній зовнішній силі (вітру, поштовху і т. ін.).

Летить стріла коленая, Бряжчить шабля о шеломи (Шевч., II, 1953, 339);

Шматки кулів летіли вгору й горіли (Н.-Лев., II, 1956, 197);

Над морем летіла хмара, і крапля упала в море… (Ю. Янов., V, 1959, 24);

*Образно. Гроші, як полова — летіли. Швидко їх й не стало (Мирний, IV, 1955, 55);

// Пересуватися, переміщатися в повітрі (про літаки, ракети і т. ін.).

Не дають ніяк спокою Літаки — одно летять! (Вирг., В розп. літа, 1959, 33);

// Пересуватися в певному напрямі на літальних апаратах (про пасажира або пілота).

Я летів над країною — міста виникали з-під крила (Перв., II, 1948, 25);

[Тарасов:] Дещо вона приховала од вас. Треба перевірити, чи може вона зараз летіти (Мик., І, 1957, 501);

// перен. Линути, розноситися в просторі (про слова, звуки тощо).

Заспівали сади, Зашуміли ліси, Тиха пісне, лети, Мою думу неси (Павл., Бистрина, 1959, 13);

Є хвилини, є години: Повний смілого завзяття, Я кепкую — ні сльозини, З уст летять гіркі прокляття (Граб., І, 1959, 265);

// перен. Ширитися, передаватися, пересилатися певним способом (поштою, радіо тощо).

Летять по радіо слова — з найдальших далей вісті (Забіла, Одна сім’я, 1950, 6);

Про кожний крок Шевченка летіло в Петербург вірнопідданське донесення (Слово про Кобзаря, 1961, 138).

2. Те саме, що па́дати 1, 2.

Раптом клубок летить їй з колін і котиться просто мені під ноги (Коцюб., II, 1955, 249);

Вони йдуть до пана на роботу тепер, коли у самих ще нічого й не тикано, а ту [тут] гріє, з колоса летить (Фр., II, 1950, 45);

Трахкотіли терниці, сипалась костриця на землю, і на Ілька летіли легенькі біленькі трісочки (Головко, II, 1957, 28);

Раптом він посунувся униз і зрозумів, що летить в улоговину (Тют., Вир, 1964, 498);

◊ Леті́ти до чо́рта див. чорт;

Леті́ти під укі́с див. укі́с.

3. перен. Дуже швидко переміщатися (по землі, воді і т. ін.); мчати; нестися (у 1 знач.).

Рипить сніжок, співає полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л. Укр., І, 1951, 312);

Катер летів проти вітру, розсікаючи білі баранці на гострій хвилі (Кучер, Прощай.., 1957, 5);

[Командир застави (до зв’язківця):] Лети у штаб, є вість про комісара (Воронько, Казка.., 1957, 59).

4. перен. Швидко, непомітно проходити (про час).

І в’янеш ти, а дні летять, Несуть все добре за собою (Шевч., II, 1963, 259);

[Бочкарьова:] Працюєш до пізнього вечора, на все реагуєш, і час летить… і літа летять… (Корн., І, 1955, 109);

Ніч летіла швидко. Професор напружено працював над планом задуманої операції (Ваш, Проф. Вуйко, 1946, 63).

5. перен. Линути думками, почуттями, помислами, душею до кого-, чого-небудь.

Він солодко вкладається на ліжко, всіма думами летючи до Уляни (Стельмах, Хліб.., 1959, 146);

Галя звернула до хутора. Думкою летіла поперед себе. Нарешті вона довідається, де її рідні (Збан., Між.. людьми, 1955, 109);

*Образно. Куди серце летить, туди й око глядить (Укр.. присл.., 1955, 109).