лигати
ЛИГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., кого, що.
Надівати мотузку на роги корові, волу і т. ін.
Лигати корову налигачем;
// Мотузкою з'єднувати худобу докупи.
Карпо розпутав коні, став їх лигати – видно, поведе на водопій (А. Іщук).
ЛИГА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., що, вульг.
Їсти, пити зі смаком, з жадобою.
Тут з салом галушки лиґали, Лемішку і куліш глитали І брагу кухликом тягли (І. Котляревський);
Умів він дудлити й жлоктати [горілку], Кубрячити, смикати й лиґати (О. Ільченко);
Наліг [Степан Степанович] грудьми на столик і лиґав морозиво, як товчену картоплю, – вже третю порцію (Ю. Мушкетик);
// Ковтати.
Тільки кусай, кільки можеш лиґнути (Номис);
Купив слив та й лиґаю собі (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)