лигати
ЛИГА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., перех. Надівати мотузку на роги корові, волу і т. ін.
Лигати корову налигачем;
// Мотузкою з’єднувати худобу докупи.
Карпо розпутав коні, став їх лигати — видно, поведе на водопій (Іщук, Вербівчани, 1961, 14).
ЛИГАТИ², а́ю, а́єш, недок., перех., вульг. Їсти, пити зі смаком, з жадобою.
Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали І брагу кухликом тягли (Котл., І, 1952, 68);
Умів він дудлити й жлоктати [горілку]. Кубрячити, смикати й лигати (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 248).
Словник української мови (СУМ-11)