ликовий
ЛИ́КОВИЙ, а, е.
1. Зробл. з лика.
Купували гармонійки і гармонії, свистілки і сопілки, купували вибагливі дрібнички – дерев'яні, паперові, глиняні, ликові (І. Багряний);
Суворі, одягнуті в теплі кожухи й опашні, з ликовим черев'ям на ногах, бородаті мужі мовчать, важко передихують (С. Скляренко);
Позаминулий рік був сухий, маловрожайний .. думав Кузьма, йдучи другого ранку по ріллі, з плетеною ликовою коробкою через плече (Ю. Хорунжий).
2. перен. Поганий, несправжній і т. ін.
Краще ликове жимття, ніж шовкова смерть (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)