липник
ЛИПНИ́К¹, а́, ч.
Трав'яниста рослина родини складноцвітих (айстрових), насіння якої має колючки й легко чіпляється до чого-небудь; липучка (див. липу́чка¹).
Липник і падиволос чіплялися до його ряси й заважали ході (Ірина Вільде).
ЛИПНИ́К², у́, ч.
Те саме, що липня́к¹.
Навіть Володько з Петром частенько беруть свої обрізи, напихають кишені “патронами” і тарахкають “по чом зря” [даремно] у стару черешню пайкового липнику (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)