липчиця

ЛИПЧИ́ЦЯ, і, ж., діал.

Підмаренник.

Десь у байраці скімлила лисиця, і гнала холод споночіла птиця.., присмоктувалась п'явками липчиця, і твердь земну я відчував кістьми (П. Мовчан);

Назва липчиця вказує на здатність рослини чіплятися (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Ув'язавсь до мене, як липчиця (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. липчиця — липчи́ця іменник жіночого роду підмаренник діал.  Орфографічний словник української мови
2. липчиця — -і, ж., діал. Підмаренник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. липчиця — ЛИПЧИ́ЦЯ, і, ж., діал. Підмаренник. Олександра нарвала липчиці і знебачки кинула її Іванові на голову (Коцюб., І, 1955, 59); *У порівн. Ув’язавсь до мене, як липчиця (Барв., Опов.., 1902, 246).  Словник української мови в 11 томах
4. липчиця — Ли́пчиця, -ці ж. раст. = лепчиця. Ув'язавсь до мене, як липчиця. Г. Барв. 246.  Словник української мови Грінченка