липчиця
ЛИПЧИ́ЦЯ, і, ж., діал. Підмаренник.
Олександра нарвала липчиці і знебачки кинула її Іванові на голову (Коцюб., І, 1955, 59);
*У порівн. Ув’язавсь до мене, як липчиця (Барв., Опов.., 1902, 246).
Словник української мови (СУМ-11)ЛИПЧИ́ЦЯ, і, ж., діал. Підмаренник.
Олександра нарвала липчиці і знебачки кинула її Іванові на голову (Коцюб., І, 1955, 59);
*У порівн. Ув’язавсь до мене, як липчиця (Барв., Опов.., 1902, 246).
Словник української мови (СУМ-11)