липчиця
ЛИПЧИ́ЦЯ, і, ж., діал. Підмаренник.
Олександра нарвала липчиці і знебачки кинула її Іванові на голову (Коцюб., І, 1955, 59);
*У порівн. Ув’язавсь до мене, як липчиця (Барв., Опов.., 1902, 246).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- липчиця — липчи́ця іменник жіночого роду підмаренник діал. Орфографічний словник української мови
- липчиця — -і, ж., діал. Підмаренник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- липчиця — ЛИПЧИ́ЦЯ, і, ж., діал. Підмаренник. Десь у байраці скімлила лисиця, і гнала холод споночіла птиця.., присмоктувалась п'явками липчиця, і твердь земну я відчував кістьми (П. Мовчан); Назва липчиця вказує на здатність рослини чіплятися (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- липчиця — Ли́пчиця, -ці ж. раст. = лепчиця. Ув'язавсь до мене, як липчиця. Г. Барв. 246. Словник української мови Грінченка