лисавий
ЛИСА́ВИЙ, а, е, рідко.
1. З лисиною.
Ще він не розглянувся гаразд, як до його [нього] підійшов адвокат, заживний лисавий панок з малими чорними вусами (Б. Лепкий);
Дарка, здається, перший раз бачить цього трохи лисавого типа з прищуленими у сміху очима (Ірина Вільде).
2. Те саме, що ли́сий 5.
Аж де ся взяв [взявся] татарин старий, бородатий, На двох конях лисавих за ним уганяє (з думи);
Лаврик викидає на бричку свою вагу, трусить віжками, і лисаві коні, розбризкуючи росу з кучерявого споришу, трюхикають на середину вулиці (М. Стельмах);
Бугай був ручний, рахманний. Морда лисава, як і в Степана (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)