листопад
ЛИСТОПА́Д, ч.
1. род. у. Масове природне опадання листя восени з листопадових дерев (у теплих країнах – перед початком посушливої пори року), а також час цього опадання.
Під вікнами мінялися береги. Були вони ясні й смутні, з золотими листопадами, із заходами огняно-червоними, узорами з листу осіннього помережані; далі пливли темними краями в туманах та дощах... (С. Васильченко);
Тхне вогкістю, зів'ялим листям, м'яким тліном листопаду (М. Бажан);
I я дивлюсь крiзь жовтий листопад Туди, де мiст громадиться похмуро (І. Жиленко);
Тривалість листопаду в різних рослин неоднакова (з навч. літ.).
2. род. а. Одинадцятий місяць календарного року; третій місяць осені.
Тим часом 13 листопада перед пилипівчаним пущенням король з козаками та з татарами дійшов уже до самого Дніпра, став у Ржищеві над Дніпром і почав перевозити своє військо за Дніпро (І. Нечуй-Левицький);
Вже знаючи, як рятуватися перед Стамбулом від найбільшої ганьби, султан вступив наприкінці листопада до столиці ще з більшим тріумфом, ніж після першої невдачі під Віднем (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)