литавровий
ЛИТА́ВРОВИЙ, а, е.
Прикм. до лита́ври.
Побачивши старшину, довбиш віддав їй шану литавровим боєм, і оголилося кілька тисяч голів із довгими чорними або рудими, чи сивими, як степовий ковиль [степова ковила], оселедцями (З. Тулуб);
Стишується музика, баси поглинають альтові скніння, обіймаючись із литавровою гугнявістю (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)