лихвар
ЛИХВА́Р, рідко ЛИХВЯ́Р, я́, ч.
Той, хто позичає гроші під високі відсотки.
Я вже міркував над цим ділом, не раз міркував. Ось що я вам скажу. Що лихварі та німці позакуплювали навкруги землі, то, либонь, чи не вони і спаскуднили народ? (М. Кропивницький);
Перелякана шляхта, пани, орендарі, лихварі, урядники, католицькі й уніатські проповідники, взявши ноги на Плечі, утікали за пограниччя, яким стали Полонне, Заслав, Корець, Гоща (П. Загребельний);
Він боявся суду свого стану більше, ніж Страшного Суду, і Бог здавався йому лихварем, від якого можна відкупитись молитвами і злотими (Г. Пагутяк);
Якраз під той час стали в одному будинку, недалеко од тієї столярні, двоє молодих лихварів, що звикли брати багато, а тратити мало (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
Збіднілі самураї і селяни перебували в постійних боргах у купців та лихварів (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Час – найбезоглядніший лихвар у світі (Ірина Вільде);
* У порівн. Немов лихвяр, Добра доволі мавши, Йому правдивого не знаєш вжитку, Що красить образ і любов, і розум (В. Мисик, пер. з тв. В. Шекспіра).
Словник української мови (СУМ-20)