лихварка
ЛИХВА́РКА, рідко ЛИХВЯ́РКА, и, ж.
Жін. до лихва́р, лихвя́р.
[Долорес:] Гадаєте, що як іспанський гранд дочці гідальга [гідальго] кине шлюбний перстень, немов гаман з червінцями лихварці, то в ній повинно серце розцвісти? (Леся Українка);
Моя пані теж лихварка, а я в неї за блазня. Коли люди позичають у ваших хазяїв, вони приходять сумні, а додому йдуть веселі (В. Мисик, пер. з тв. В. Шекспіра);
* Образно. Даремне кам'янецький уряд благав-молив Антанту допомогти, хоч ліками для хворих, – люта лихвярка була глуха (В. Винниченко);
Лихварка-доля видирає плату й за дочасні матеріальні дарунки, що ними наділяє тих, кого люди звуть безкритично “найупривілейованішими”, “щасливими з народження” (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)