лихварка

ЛИХВА́РКА, рідко ЛИХВЯ́РКА, и, ж.

Жін. до лихва́р, лихвя́р.

[Долорес:] Гадаєте, що як іспанський гранд дочці гідальга [гідальго] кине шлюбний перстень, немов гаман з червінцями лихварці, то в ній повинно серце розцвісти? (Леся Українка);

Моя пані теж лихварка, а я в неї за блазня. Коли люди позичають у ваших хазяїв, вони приходять сумні, а додому йдуть веселі (В. Мисик, пер. з тв. В. Шекспіра);

* Образно. Даремне кам'янецький уряд благав-молив Антанту допомогти, хоч ліками для хворих, – люта лихвярка була глуха (В. Винниченко);

Лихварка-доля видирає плату й за дочасні матеріальні дарунки, що ними наділяє тих, кого люди звуть безкритично “найупривілейованішими”, “щасливими з народження” (Н. Королева).