лиховісно
ЛИХОВІ́СНО.
Присл. до лихові́сний.
В очах старої щось лиховісно блисло [блиснуло] (О. Кобилянська);
Його маленькі чорні очі, в яких лиховісно спалахували відблиски вогню, були злі (В. Малик);
Відшукавши поглядом свого ворога, посміхнувся [Циган] лиховісно, мовчки пройшов до групи блатних... (А. Дімаров);
Говорив [лейтенант] тихо, але так лиховісно, що й мертвий здригнеться (П. Загребельний);
Авіатор явно скипів, .. але втримав себе в руках, тільки лиховісно блимнув на Юрка своїми чорними очима (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)